Т. 4

Згідно з В.Горським, в епоху Відродження домінує мистецтво.
[Горский В.С. Историко-философское истолкование текста. – К.: Наук. думка, 1981. –  C.157]

У ХVІ ст.... з католиками-поляками ...розгорілася... релігійна 
і культурна війна..., яка... поклала початок першій в українській історії 
великій ідеологічній дискусії = ... порушила проблему, що згодом стане вічною 
в українській історії...: чи приречена на смерть, чи здатна вижити
культурна спадщина українців
[Субтельний О. Україна. Історія.: Пер.з англ. Ю.Шевчука. 
Вид.3-тє переробл. і доп. - К.: Либідь, 1993. - С.121] 

Семінар 4. Український Ренесанс XІV–XVI ст. найповніше проявився у літературі

(Оригінальні тексти)

План семінару

У ХV-XVI ст. ... православ'я лишалося синонімом культури.
[Субтельний О. Україна. Історія.: Пер.з англ. Ю.Шевчука. 
Вид.3-тє переробл. і доп. - К.: Либідь, 1993. - С.121] 

1. Поняття Відродження, ренесансу, гуманізму.
2. Типологія і періодизація культури Відродження.
3. Тенденції розвитку українського Ренесансу і гуманізму.
4. Українська художня культура XIV–XVI ст.


Підготовка до тесту 4.

Контрольні запитання (Д/з)

1. Чому культуруВідродження вважають перехідною та яке її історичне значення?
2. Які особливості ренесансної моделі світу? (тут: про утопізм та утилітаризм)
3. Якою є ідеальна особистість Ренесансу? (тут: про модель особистості українського Ренесансу).
4. Чому саме гуманізм вважають основою світогляду епохи Відродження? Які основні риси ренесансного гуманізму? (тут: про ренесансний гуманізм в Україні)
5. Які Ви знаєте історичні типи культури Відродження?
6. Охарактеризуйте особливості Рінашименто. Яка роль італійців у розвитку українського Ренесансу?
7. Чим обумовлена етико-релігійна спрямованість Північного Відродження та гуманізму?
8. Кого з представників українського гуманістичного руху XІV–XVI ст. Ви знаєте? (тут: про С.Оріховського)
9. Чому центром раннього українського Відродження став Київ?
10. Який зв’язок між ідеями раннього вітчизняного гуманізму та візантійсько-християнською догматикою?
11. Чому ідеалом українських гуманістів була «тримовна» людина?
12. Що Ви знаєте про діяльність науково-просвітницького центру в Острозі?
13. Чому саме братства стали прообразом українського громадянського суспільства другої половини XVI ст.?
14. Охарактеризуйте роль європейських університетів у поширенні ренесансної культури.
15. Чому інтереси вітчизняних мислителів XVI ст. поширювалися на історію, етику, теологію, натурфілософію?
16. Як змінювалося становище художньої творчості та митця в суспільстві XV–XVI ст.?
17. Чим пояснюється актуальність полемічної літератури у XVI ст.?
18. Чому найвідоміші українські поети Відродження віддавали перевагу латинській мові?
19. Як змінювалась роль просторових мистецтв (архітектури, живопису, скульптури) в ренесансній художній культурі?
20. Що успадкувала сучасна вітчизняна культура від епохи Відродження?

Приваблюючий приклад привілейованого польського шляхтича
справляв величезний асиміляторський вплив на українську знать, 
а його очевидна культурна вищість посилювала 
потяг до всього польського. Впевнившись у своїй перемозі 
над протестантами, єзуїти зосередилися на схизматах, 
як вони називали православних. Незабаром, після 1569 р., 
вони рушили в Україну, засновуючи свої колегії
у Ярославі, Львові, Кам'янці, Барі, Луцьку, Вінниці та Києві. 
Їхні найкращі полемісти (...П.Скарга) бичували у проповідях...
культурну відсталість, приписувані православ'ю... 
Українська знать, як і кожна знать, за самим своїм єством
була чутливою до власного соціального статусу, й пов'язаність 
із релігією та культурою, що вважалися неповноцінними, 
глибоко вражала її самолюбство.Внаслідок цього українські аристократи 
стали масово зрікатися віри батьків і приймати католицизм,
а з ним польську мову та культуру.
[Субтельний О. Україна. Історія.: Пер.з англ. Ю.Шевчука. 
Вид.3-тє переробл. і доп. - К.: Либідь, 1993. - С.124-125] 

...утрата власної еліти... 
народ без знаті все одно, що тіло без голови...
...честолюбні й обдаровані молоді українці були постійно змушені 
вибирати між відданістю власному народові й традиціям 
та асимілюванням у панівне суспільство і його культуру.
[Субтельний О. Україна. Історія.: Пер.з англ. Ю.Шевчука. 
Вид.3-тє переробл. і доп. - К.: Либідь, 1993. - С.126] 


Екзаменаційні питання за цією темою:
  • Поняття Відродження, Ренесансу, гуманізму.
  • Типологія і періодизація культури Відродження.
  • Особливості розвитку українського Ренесансу і гуманізму.
  • Братський рух та книгодрукування в розвитку вітчизняного гуманізму 14 ст.
  • Українська художня культура.

Відео-лекція Н.Кривди про 16 ст. 
Відео-лекція Н.Кривди про братський рух. 
Таємничий Київ (Ч.1)
Таємничий Київ (Ч.2)

Цікаво: Романс (від лат. roman – романський) – 1. Невеликий словесно-музичний твір ліричного змісту для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи і т.ін.) В інструментальній музиці – невелика п’єса наспівного характеру. 2. Невеликий ліричний, переважно інтимного характеру вірш, покладений на музику. Спочатку в Іспанії романсами називали побутові пісні рідною мовою («романською») мовою, на противагу пісням, складеним латиною. З ХVI ст. романсами стали називати пісні про кохання, виконувані в музичному супроводі. Пізніше романси поширились і в інших країнах (Англія, Франція та ін.). В Україні термін уживають з початку ХІХ ст.


Ілюстрації

Вцілілий фрагмент першої карти світу

Вітрувіанська людина (інтерпретація малюнка Леонардо да Вінчі)
да Вінчі. Мадонна Літта
да Вінчі Таємна Вечеря
Данте Алігієрі (автор "Божественої комедії")
Мартин Лютер
МікеланджелоБуонаротті 
Мікеланджело Буонаротті.Давид
Мікеланджело Буонаротті Пієта
Ілюстрація до Декамерону Бокаччо
Джотто ді Бондоне Весілля Діви Марії
Франческо Петрарка
Альбрехт Дюрер
Копернік
Галілей
Джордано Бруно
Маккіавеллі
Пересопницьке Євангеліє, Лука, пер.євг

Станіслав Оріховський + лекція про Оріховського
Іван Вишенський
Юрій Дрогобич + фільм про Дрогобича
Петро Могила
Іван Федоров + про Степана Дропана
Павло Русин

Меч духовний Лазаря Барановича
Пересопницьке Євангеліє
Литовський Статут

Архітектура

Підземна галерея-музей Національного Університету "Острозька Академія"


Золочівський замок

Література

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Том 2 (Українська культура XIII — першої половини XVII століть) 

Олександер ОГЛОБЛИН ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА ТА ЙОГО ДОБА

Володимир ЛИТВИНОВ РЕНЕСАНСНИЙ ГУМАНІЗМ В УКРАЇНІ. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV — початку XVII ст.

Гліб ІВАКІН ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КИЄВА XIII — СЕРЕДИНИ XVI СТ. (історико-топографічні нариси)

Віталій ЩЕРБАК УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО: формування соціального стану Друга половина XV — середина XVII ст.

Василь МИКИТАСЬ ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІ СТУДЕНТИ І ПРОФЕСОРИ


Этьен Жильсон также подчеркивает различие между творением и воспроизведением в своей книге «Живопись и действительность». И если до Джотто живопись сама воспринималась как некая действительность, то начиная от Джотто и до Сезанна она стала отображением действительности
М.Мак-Люен (С.75)

В эпоху Возрождения техника перспективы, требовавшей фиксированной точки зрения, стала общепризнанной. Такой акцент на частной точке зрения является общим законом для печатной культуры, но отнюдь не характерен для рукописной. Динамика индивидуализма и национального развития лишь задана письмом. Ибо в письменном продукте, который был еще в высокой степени тактильным, читатель не находил отщепления визуального от аудиотактильного комплекса, в отличие от читателя шестнадцатого и семнадцатого столетий. Указание Бернарда ван Гронингена в его исследовании чувства времени у древних греков «В тисках прошлого», поможет нам понять, как тенденция к визуализации повлияла на чувство времени. Как и следовало ожидать, впервые возникшее у греков чувство хронологического порядка и однонаправленного движения событий наложилось на более древнее мифическое и космическое представление о симультанности времени, которое является общим для всех (83) бесписьменных сообществ.
М.Мак-Люен (С.82-83)

Как утверждает ван Гронинген, греков влекло прошлое (р.36, 37): Одиссей — ни в коем случае не искатель приключений, которого подстегивает жажда неизведанного и который стремится все дальше и дальше, которого влекут надвигающиеся события, тайны будущего и манят все новые и новые дали. Напротив, он стремится только назад; он находится под обаянием прошлого и стремится вернуть его. Его путешествие вынуждено гневом Посейдона, бога странных и неведомых земель, который привлекает искателей приключений, но внушает страх Одиссею. Для него это бесконечное странствие означает лишь напасти и несчастья, тогда как возвращение сулит счастье и покой. Таинственное будущее наполняет его сердце мучительной болью, он пытается избежать его. И только в прошлом, где все ему знакомо, он чувствует себя в безопасности. Идея прошлого, вызванная к жизни новой визуальной хронологией как царство покоя в далекой перспективе, была, без сомнения, новым явлением. Она была бы невозможна без фонетического письма, и нам сегодня очень трудно вообразить, чтобы такое представление могло когда-нибудь вновь возродиться. Анализ ван Гронингеном причин одержимости древних греков прошлым и в научном плане, и в плане психологической безопасности помогает понять влечение эпохи гуманизма к руинам прошлого, коренящееся в письме. Ибо нигде прошлое не обращается столь красноречиво к одиноким размышлениям познающего ума, как среди руин. Следует упомянуть еще одно обстоятельство, которое заставляло греков искать связи настоящего с прошлым: «Времени, о котором мы говорим, свойствен отчетливо гомогенный характер. Оно мыслится как непрерывный ряд происшествий, где все находится на своем месте» (р.95)
М.Мак-Люен (С.85)



Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)