Модуль 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
Ліна Костенко.
Тема 1. Предмет дисципліни «Історія української культури»
"...історія культури не хвилювала б прийдешні
століття,
якби вона не була також і філософією..."
Яків Буркхардт
"Первісним значенням слова "історія" була фіксація подій
у формі усного епосу, і тільки згодом історія перетворилася на
"історіографію", тобто "історієписання""
Сергій Йосипенко
[Йосипенко С. Усна історія філософії як джерело
історико-філософського дослідження //
Філософська думка, 2019, № 4, С.6
https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/363/302]
План семінару"Первісним значенням слова "історія" була фіксація подій
у формі усного епосу, і тільки згодом історія перетворилася на
"історіографію", тобто "історієписання""
Сергій Йосипенко
[Йосипенко С. Усна історія філософії як джерело
історико-філософського дослідження //
Філософська думка, 2019, № 4, С.6
https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/363/302]
перв
іс-
ним значенням слова «історія» була фіксація подій у
формі
усного епосу, і тільки згодом історія перетворилася
на «іс-
торіографію», тобто «історієписання».
1. Сутність культури. Культура та природа. Культура і цивілізація.
2. Поняття національної культури.
3. Структура культури. Місце і роль художньої культури в цілісності історичного процесу.
4. Класичні й сучасні концепції української культури.
Посібник (с. 7-35).
Класна дошка для відео-доповідей за темою 1.
Підготовка до тесту 1.
Додаткове питання-міркування.
What is culture?
Контрольні запитання (Д/З):
- Як ви
розумієте (явище-слово-) поняття «культура»? (ілюстрація)
- Які функції культури Вам відомі? Чи
можна виділити з них основну?
Аргументуйте відповідь. (зробити власну табличку)
- Що
таке матеріальна та духовна культура? Чи є межа між
ними нездоланною? (ілюстрація)
- Що
складає фундамент культури:
релігія, мораль, право, мистецтво, філософія, наука? (ілюстрація)
- Які Ви
знаєте підходи до питання про структуру
культури?
- Чому
поділ культури на матеріальну і
духовну відносний?
- Яку
роль відіграє в культурі мова (ілюстрація)?
- Охарактеризуйте
діяльнісний підхід у
культурології.
- Наведіть
приклади взаємодії традицій та
новацій у культурі. (ілюстрація на вибір)
- У чому
полягає культурологічний потенціал географічного
фактору та господарської
діяльності? (ілюстрація)
- В чому полягають розбіжності між нацією та етносом? (ілюстрація)
- Чому
поняття національної культури є
одним з базових для культурології, історії, етнології? (ілюстрація)
- Дайте
визначення понять: «національний
характер», «національна самосвідомість», «національний менталітет».
- Що
таке етнічна ідентичність? (ілюстрація)
- Як
співвідносяться національна та світова культура? Які Ви знаєте
погляди на це питання? (ілюстрація)
- Чи є толерантність однією з важливих
відзнак української культури? Аргументуйте відповідь.
- Дайте
визначення регіональної культури.
- Охарактеризуйте
теорію культурно-історичного процесу діячів Києво-Мефодієвського братства. Чому вони виступали проти
елітарних концепцій культури?
- Який культурологічний
підхід був започаткований Пантелеймоном
Кулішем?
- Які
проблеми української культури найбільш актуальними вважав Михайло Грушевський?
- У чому
бачив самобутність розвитку української культури Іван Огієнко?.
- Чи підтвердила
історична практика оцінку радянської культури, що давали їй:
а) Дмитро Донцов; б) Микола
Хвильовий? Аргументуйте
відповідь.
- Чому
вивчення культури у ХХ ст. відбувалося у рамках філософської думки?
- Які особливості сучасних досліджень української культури? (Про сучасну українську культуру).
"Відомо, що вся наша історія має здебільшого оборонний характер.
В різних її періодах нам приходилось (і ще сьогодні приходиться!) себе захищати, оборонятись та документувати своє індивідуально-національне "Я"...
Не забуваймо, що наше політичне відродження почалося саме з з культурного...,
та, щоби визначити себе політично, нам треба було пройти
процес самовизначення у різних ділянках культури... Отже,
в деяких моментах нашої історії саме культура та її традиції
були єдиною зброєю, єдиним захистом перед загрозою
національного маразму"
[Семчишин М. Тисяча років української культури.
Історичний огляд культурного процесу. - 2-ге вид. -
К.: АТ "Друга ріка", МП "Фенікс", 1993. - С.XVIII].
В різних її періодах нам приходилось (і ще сьогодні приходиться!) себе захищати, оборонятись та документувати своє індивідуально-національне "Я"...
Не забуваймо, що наше політичне відродження почалося саме з з культурного...,
та, щоби визначити себе політично, нам треба було пройти
процес самовизначення у різних ділянках культури... Отже,
в деяких моментах нашої історії саме культура та її традиції
були єдиною зброєю, єдиним захистом перед загрозою
національного маразму"
[Семчишин М. Тисяча років української культури.
Історичний огляд культурного процесу. - 2-ге вид. -
К.: АТ "Друга ріка", МП "Фенікс", 1993. - С.XVIII].
Додатково можна почитати:
Шаповалова Л.О. Поняття побуту: сутність та структура.
Історія слова "культура"
Відео "Предмет Історії української культури"
Історія слова "культура"
Відео "Предмет Історії української культури"
Екзаменаційні питання з цієї теми:
- Сутність, структура та функції культури
- Культура та природа. Культура і цивілізація.
- Поняття національної культури.
- Класичні й сучасні концепції української культури.
- Самобутність історії вітчизняної культури та її періодизація.
- Місце і роль художньої культури в цілісності історичного процесу.
Perhaps universal history is the history
of the various intonations of a few metaphors
Jorge Luis Borges
[https://www.gwern.net/docs/borges/1951-borges-pascalssphere.pdf]
мова, мовлення, — це теж інструмент,
завдяки якому «для людини стало можливим
накопичувати досвід і знання у формі,
що дозволила їх легко
передавати
і максимально ефективно використовувати
Leslie A. White, The Science of Culture, p.240.
(Цит. за: М.Мак-Люен С. 8)
Коментарі
Варто почати з того, що важливо
розрізняти явище, слово і поняття «культура», оскільки кожне з них має
свою власну історію появи і розвитку. Так, найстаріше з них - явище (феномен) культури - виникає
синхронно з появою людини, що дає нам підстави говорити і про первісні
культури. Тобто сама культура як явище створення людьми середовища для власного
існування у важких умовах пристосування до природи – одноліток з людьми, які віддавна живуть спільнотами.
І саме тому культура завжди розуміється як соціальне явище.
Що ж до слова, то до наших днів збереглися прадавні тексти, де слово, від
якого походить «культура» уживається насамперед у контексті сільського
господарювання. Йшлося про оброблення землі, вирощування худоби, тобто про те,
що людина власними зусиллями покращувала доступну їй «природу». І так культура
починає протиставлятися природі. Це важливий момент, який слід запам’ятати. Ужиток слова «culta»
у переносному значенні вперше зафіксовано у працях римського оратора Цицерона. Його пряме значення – «рілля»
(тобто зораний шар землі), а переносне – плекання духовного й інтелектуального
«самовдосконалення» людини. І саме у переносному значенні воно зустрічається у
першому реченні третьої книги «Тускуланських бесід»[1] Цицерона, яка називається «Про розраду
у біді». Вона починається так:
«I.1. Чого
б це, Бруте: складаємося ми з душі і тіла, але турбота про тіло давно вже стала
наукою, і відкриття користі від неї безпосередньо освячене безсмертними богами,
а зцілення душі і до свого відкриття не здавалося настільки необхідним, (5) і
після відкриття настільки не шанувалося,
і тепер не надто багатьом дороге і приємне, а значно частіше здається людям
сумнівним і небезпечним?»
Що ж до поняття
«культура», то важливо усвідомити, що воно виникає аж у Новий час, тобто
багатьма століттями пізніше. І тільки в новітній час культура - вже як філософське поняття - стає предметом
вивчення окремої науки – культурології,
актуальність вивчення якої свого часу обгрунтував американський антрополог та
етнолог Леслі Елвін Уайт
(1900-1975). У 1930-1931 рр. Л. Вайт прочитав лекційний курс «Культурологія» у Мічіганському
університеті. А загальну концепцію вивчення культури Л. Уайт виклав у трьох працях: «Наука про культуру»
(1949), «Еволюція культури» (1959), «Поняття культурних систем: ключ
до розуміння племен і нації» (1975).
[1] Тускуланські бесіди так називаються за місцем
свого проведення (на Тускуланській віллі Цицерона). Марк Туллій Цицерон записує
ці 5-тиденні «лекції» і адресує їх Марку Бруту.
Книга 1-ша: О презрении к смерти http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1422368001
Книга 2-га: О преодолении боли http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1422368002
Книга 3-тя: Об утешении в горе http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1422368003
Книга 4-та: Об иных страстях http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1422368004
Книга 5-та: О самодовлеющей добродетели http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1422368005
Національна культура.
Культура та природа. Культура і
цивілізація.
Співвідношення «природа – культура – цивілізація» (культура традиційно протиставляється природі,
а окремими дослідниками – ще й цивілізації)
природа
|
культура
|
цивілізація
|
самодостатня
|
залежить від людини
|
залежить від людини
|
універсальна
|
універсалії + специфіка
|
універсалії + специфіка
|
всеохопна
|
всі рівні «удосконалення» природи під
потреби людини
|
починається від «урбанізму» (високий
рівень розвитку культури)
|
самовідтворююча і само-удосконалююча
(еволюція і адаптація)
|
включає в себе все різноманіття
матеріально-духовного удосконалення
|
включає в себе насамперед технічний
прогрес
|
матеріально-духовна цілісність
|
акцент на духовній складовій
|
акцент на матеріальній складовій
|
Якщо М. Я. Данилевський "...чи не вперше розглянув проблему
цивілізацій під кутом зору їх множинності, а не як становлення та
розвиток самої тільки західноєвропейської цивілізації. Цивілізація, згідно з
його концепцією, — це пік
розвитку культури, доволі короткий час, протягом якого народи виявляють
свої передусім духовні
потенції в усіх напрямках розвитку. Данилевський
висунув як історичний
закон відсутності передавання цивілізаційних первнів одного
культурно-історичного типу народам іншого типу (не зваживши на те, що реальний рух культури
полягає, головним чином, якраз у цьому передаванні); кожний тип культури, на
думку вченого, виробляє ці первні для себе, при більшому чи меншому впливі
чужих йому попередніх або сучасних цивілізацій.
Згідно
з О. Шпенґлером, цивілізації — це,
навпаки, не злет, а занепад
певної історичної культури ."Вони є завершення; вони йдуть слідом за
становленням як постале, за життям як смерть, за розвитком як заціпеніння, за
селом і душевним дитинством, засвідченим дорикою та готикою як розумова
старість і кам'яне, скам'яніле світове місто. Вони — кінець без права оскарження..." (85) "Шпенґлер
добре позначив проблему: цілісність і унікальність кожної цивілізації
ставлять природні бар'єри
на шляху до діалогу культур. Він вважав, що ці бар'єри практично
нездоланні. Аналогічні судження можемо знайти у працях М. Данилевського. Обидва пов'язували проблему некомунікабельності цивілізацій із феноменом
культурної пам'яті й традиції, з архетипами колективної підсвідомості.
Тим часом, ця проблема існує також на рівні свідомості, може бути усвідомленим
вибором." 86
Гатальська "Філософія культури" (85-86)
Національна культура.
Співвідношення світової
та національних культур — одна з найскладніших проблем
сучасної культурології.
національна
культури
|
світова культура
|
специфічна, самобутня (акцент на
відмінностях)
|
універсальна (акцент на спільних рисах)
|
екстракт своєрідності
|
екстракт найкращих здобутків
|
складова цілого
|
цілісність без ієрархіїї
|
М. Данилевський (1822-1885),
О. Шпенглер
(1880—1936),
А. Тойнбі
(1889—1975) вважали:
світова культура з її єдністю, історичною спадкоємністю та
загальнолюдським змістом - це ілюзія, бо існує лише множинне розмаїття
національних культур
|
В. Вернадський
(1863-1945),
А. Швейцер
(1875-1965),
П. Тейяр де
Шарден (1881-1955)
Р.-Дж. Коллінгвуд
(1889—1943) доводили: світова культура
як система духовних цінностей хоч і виробляється національними культурами,
але набуває загальнолюдського значення.
|
регіонально обмежена
|
глобальна
|
Національні культури – Регіональні
культури – Світова культура
(українська, (культура
Сходу
італійська, культура
Заходу
бразильська тощо) європейська
культура)
Структура культури.
Культура = освіта+наука +мистецтво+
література+ міфологія+мораль+
політика+право+ релігія тощо.
Умовно культуру поділяють на духовну і матеріальну
Духовна
культура
|
Матеріальна
культура
|
мова
|
книги, типографії, інститути
|
мистецтво (література, музика, живопис, театр, цирк)
|
виробництво і вироби: від паперу до ракет, від фарб до
картин, від технічних засобів спецефектів до комп’ютерів і архітектурних
споруд
|
міфи
|
малюнки,
скульптури, книги
|
спорт
|
одяг,
спорядження, обладнання, взуття
|
релігія, вірування
|
церкви, собори,
ікони, натільні хрестики, ладан, тощо
|
мораль
|
письмова
фіксація (аудіо, відеозапис)
|
право
|
документи
|
освіта
|
підручники, канцуелярське
приладдя,
дитячі садочки,
школи, училища, університети
|
наука
|
бібліотеки, лабораторії,
дослідні майданчики, інструменти, прилади, реактиви
|
політика
|
міністерства,
уряд, закони, ноти
|
традиції
|
святкові страви,
вбрання, оздоблення
|
обряди, ритуали
|
прикраси,
амулети, ювелірні вироби
|
Кухня (рецепти, способи приготування,
подачі на стіл, сервування та уживання їжі)
|
посуд, меблі,
їжа, інвентар
|
Ще
культуру розглядають як сукупність субкультур,
які у певний спосіб позиціонують себе (дистанціюються чи супроводжують)
відносно «офіційної» культури (субкультури
байкерів, готів, емо, хіпі, панків тощо).
Основні концепції
української культури
Автори
концепцій
|
культура
|
українська
культура
|
|
Кирило-Мефодіївське
товариство
|
|||
(Кир.-Меф. тов-во)
Пантелеймон Куліш
(1819-1897)
Укр.патріот
|
Романтично вірив, що хутірський природно-патріархальний
побут практично втілить ідею гармонійного національно-самобутного життя серед
природи.
|
головною причиною злиденного стану українського
народу вважав забуття ним власних традицій, пісень, мови, підкреслював
зв'язок української культури з культурою часів Київської Русі
|
намагався обґрунтувати негативний вплив козацьких і
селянських повстань на розвиток української державності і культури та історичну
згубність народно-визвольних рухів в цілому
|
(Кир.-Меф. тов-во)
Тарас Шевченко
(1814-1861)
Укр. патріот
|
Романтично вірив, що культуру
створюють герої. А народна пам’ять про них здатна
надихнути спільноту вибороти своє право на рай у будь-якому пеклі.
|
Ненавидів чужу деспотію і слабкодухих українців, які легко
їй корилися через страх чи користь, нехтуючи своїми національними інтересами
та власною гідністю + любив майже райську природу України, яку неправда та
гноблення перетворило на пекло.
|
симпатизував героям-творцям славного минулого України,
використовув пам'ять про них як рушійну силу створення нового справедливого
майбутнього українців.
|
(Кир.-Меф. тов-во)
Микола Костомаров
(1817-1885)
Слов’янофіл
|
Кожен народ має власний ідеал, власні вірування, до чого і
тяжіє.
У міфології слов’ян протиставляються два начала: світле життєтворче (істина і добро) і темне смертоносного (холод і зло). І
це символізує дух народу з його минулим та сучасним.
|
був переконаний у національній своєрідності українського
народу, шлях розвитку якого – унікальний, (бо прокладений ще козаками) тобто
волелюбний, демократичний та насичений індивідуалістичним духом, вірою, любов’ю
до вітчизни, дружністю, войовничістю й родинністю
|
Вірив в особливу місію
українського народу, який має визволити всіх слов'ян від імперської деспотії
і кріпосництва.
|
Михайло Драгоманов
(1841-1895)
Європоцентрист
Фото
Р.Іванченко пише про нього роман "Клятва", де читаємо: "Його звинувачують у Галичині в "помосковленні" української громади. В Україні лають за соціалізм. В Росії - за націоналізм". |
Закликав до пошуків спільної для всіх народів правди, до розмежування
держави та церкви задля соціальної емансипації і національного визволення.
+закликав інтелігенцію до просвіти простих людей, до економічних реформ, до
політичного життя та розбудови народних асоціацій.
|
розробив програму конкретних реформ, щоб українська
спільнота без «утопічного» сепаратизму влилася в загальне русло розвитку
західного світу;
+ незважаючи на провінційність і клерикалізм галичан, вважав
центром національного руху саме Галичину.
|
віддавав перевагу громадянським правам і вільним
політичним інститутам (а не економіці),
й універсальним людським цінностям (а
не національним інтересам, бо потрібна універсальна правда, вища за
національні інтерпретації).
|
Іван Франко
(1856-1916)
Європоцентрист і
космополит
|
Обстоюючи ідею єдності людства,
відстежує однаковий розвиток культур усіх народів. Вірить,
що для розвитку національної
культури варто творчо засвоювати культурні надбання інших народів.
|
Вказував шлях до досягнення
національного ідеалу повного й не
обмеженого розвитку нації через активізацію суспільно-політичного,
соціально-економічного і культурного життя в Україні.
|
народ –то «суцільний культурний організм».
+ Україна -- суверенна одиниця у колі незалежних
народів, а українська культура - посередниця нетільки між
сходом і заходом, в й між півднем і північчю».
|
Михайло Грушевський
(1866-1934)
відійшов від традиційного слов’янофільства до
укр. патріотизму
|
Його основні ідеї -
народництво та федералізм. Вірив, що цілковита
незалежність – це логічне завершення запитів розвитку й самовизначення
будь-якої осілої народності, яка має достатньо сил і бажання еволюціонувати.
|
закликав український народ до національної спільності і
спростував провінційність української культури;
+вважав, що місія свідомих селян - українізувати
робітничий клас, бо саме народ (зокрема і через героїв) -
рушійна сила історії. Для нього народ – це селяни.
|
Ідеальним для майбутньої України
вважав демократичний федералізм з широкими правами
громадян і виборністю органів управління.
|
Іван Крип’якевич
(1886-1967)
|
доводив, що природа і господарювання справляють взаємний
вплив одна на одне (тобто
переосмислюється
роль природи – тепер вже не тільки об’єкта, а й суб’єкта), і що
суспільно-політичне життя позначається на розвитку освіти, науки й мистецтва
|
основа культури - український світогляд, який вказує
сучасникам
напрям її розвитку
|
письменство і різні види мистецтва
відбивають культурний поступ суспільства
|
Емігранти
|
|||
(емігрант)
Дмитро Донцов
(1883-1973)
чинний націоналіст
й «еволюціоніст»
|
заснував теорію
інтегрального націоналізму.
Інтерпретував взаємини між народами як універсальний закон
боротьби за існування (інстинкт і воля –головне), в якій перемагають сильніші
нації, що санкціонує їхнє панування над слабшими. Мирне співжиття різних
культур називав «симбіоз».
|
концепція з верховним правителем України, єдиною діючою
партією ОУН і впливом церкви; з
національною елітою, бо саме «аристократи духу» забезпечують
існування і добробут держави. Тому відкидається ідея створити національну
культуру на базі селянської культури.
|
засуджував
лібералізм,
демократію, толерантність та гуманність. Переконував: якщо
інтелект сполучити з народним інстинктом і сумлінням, тоді
культура буде відповідати «духу нації»,
а значить «зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії»
|
(емігрант)
Іван Огієнко
(1882-1972)
митрополит
|
локальні культури рівноправні;
духовна культура («інтелектуальний
стан народу») -
первинна, а
матеріальна -
вторинна
|
обґрунтував тезу про самобутність та самодостатність
української культури (яка запобігла
асиміляції та знищення завдяки духовності)
з позиції плюралізму культур.
Українська культура геополітично відкрита різним впливам,
але й її власні надбання розповсюджуються на сусідні східнослов’янські землі.
|
Був переконаний, що мова, в якій пульсує сам дух народу, -
головна ознака культурної ідентичності та державницької ідеології і тому вона
має досягти належного рівня, аби перетворити «етнографічну масу» на народ.
|
(емігрант)
Дмитро Чижевський
1894- 1977)
космополит
|
з раціоналістичної т.з., філософія відкриває
універсальну істину, тобто – єдино можливу (множина істин = омана). А значить
різні відповіді національних філософій на однакові питання – теж
омана. Однак з романтичної т.з., різноманіття філософських
доктрин - цінність, бо абсолютні ідеали здатні реалізуватися тільки в
обмежених формах (наука, релігія, мораль тощо) національної культури, а
розбіжності між культурами – це різні аспекти абсолюту, а значить разом вони
допомагають повніше виявитися абсолюту.
|
Подав історію української культури як історію стилів, вказуючи
на співзвучну західним впливам зміну стилів.
Вважав культурні зв'язки різних, зокрема, європейських,
народів вагомішими за політичні.
|
Філософія –
національна, бо утілює самосвідомість даної культури
|
Сучасні
українські філософи культури
|
|||
Сергій Кримський
(1930-2010)
Українська у складі світової культури
(радше космополит)
|
Національні архетипи, споріднені з універсаліями світової
культури, - передумова вивільнення духовного життя нації з одноразовості й
тлінності у простір вічності, у сферу утвердження історичних звершень народу
в їх загальнолюдській значущості
|
підняв проблему філософського осмислення архетипів (гр.
arche/початок + typos/образ) укр. культури. Архетипи — це наскрізні символічні структури, які є на всіх
етапах розвитку тієї чи іншої нації… і прокреслюють шлях вперед…
Архетип
української нації – кардіоцентризм (філософія серця) бо герої укр. історії
аргументують від серця (серцем).
|
Архетипи - закріплені ідеальні моделі поведінки, ритуалів,
дій, образів - формують категорії мислення, підтримують уявлення реальності,
транслюють людський досвід і здобутки цивілізації.
(Українські архетипи Софії, Серця, Природи, Слова)
|
Мирослав Попович
(нар. 1930)
Українська у складі світової культури
(радше космополит)
|
національну культуру мають творити всі громадяни
країни, незалежно від етнічної ідентичності
|
представляє українську культуру як комплекс духовної,
господарської та політичної складових.
|
Оскільки чужі культури істотно вплинули на українську, її
варто сприймати у контексті світового культурного процесу
|
Історія України та етнокультурологія: Навчальний посібник для самостійної
роботи студентів. У 2-х частинах. Частина ІІ. Етнокультурологія / Бойко Ю.М.;
Вінн. нац. аграрн. ун-т. – Вінниця: ВНАУ, 2017. - 184 с. + 212 іл. (10 у.д.а.) http://socrates.vsau.org/repository/getfile.php/15839.pdf
.jpg){kind=link}
Немає коментарів:
Дописати коментар